Росіяни святкують своє головне релігійне свято

61% росіян вважають його головним святом, за ним слідує Новий рік, а Пасха розмістилася лише на третьому місці. При цьому в Україні перша трійка виглядає наступним чином: Різдво, Пасха, День Незалежності. Ця різниця дуже показова з огляду на стереотип про Росію як православну країну.

 Для того, щоб оцінити місце культу перемоги для росіян потрібно розуміти, що їх наратив Дня Перемоги у своїй основі відрізняється від європейського та загальносвітового. В Україні, як і в Європі, люди згадують про жертви, страждання, геноцид і велику ціну, яку довелося заплатити. Для цієї традиції характерне засудження ненависті та ідей агресивних воєн, а також утвердження поваги й пам’яті про окремих людей і їх вклад у перемогу.

Російський наратив Дня Перемоги включає виправдання агресії проти інших народів, демонстрацію особливої невиправданої російської міці, демонстрація власної непередбачуваності та погрози всьому світові через сумнівне «можем повторить». Є в російському наратив і ще один внутрішній меседж: згадки про перемоги представлені агресивно, але згадки про втрати і смерті людей нівелюються, накладаючись на байдужість до військових втрат у нинішній війні.

Росіяни практично позбавлені меж в атрибутах чи способі відзначення 9 травня. День Перемоги часто святкують карикатурно із залученням малолітніх дітей до участі в імпровізованих парадах. Все це виглядає максимально недоречно і в удаваному пафосі може позмагатися хіба з естетикою КНДР. Росіяни приймають все на дану тематику, тільки б це виглядало пафосно і загрозливо, тому замість реального дослідження історії Другої світової війни чи осмислення тих подій вони поринають у збірний культ «побєдобєсія».

Лише для однієї репетиції військового параду в центрі Москви були скасовані пасхальні ранкові служби. Це дуже яскраво ілюструє реальне місце християнської віри у світогляді росіян та їх державній політиці. Проте і сама церква (якщо цю організацію так ще можна називати) являє собою дуже показовий гібрид псевдодуховності і обожнювання світської влади. Перед головним російським святом патріарх Кирило під час чергової формальної інавгурації Путіна недвозначно підтримав агресію та побажав диктаторові керувати вічно:

«Главі держави іноді доводиться приймати доленосні і грізні рішення. І якщо таке рішення не буде прийнято, наслідки можуть бути вкрай небезпечними для народу і держави... Дай Боже, щоб кінець віку означав кінець вашого перебування при владі».

Згадка позиції духовних лідерів невипадкова. Російське православ'я вже давно не є християнством за своєю суттю. Це скоріше одна зі складових російського світу, який увібрав у себе і царизм, і комунізм, і фашизм на православному тлі. Саме тому так недоречно сьогодні чути з Москви заяви про боротьбу з фашизмом і плоди перемоги в Другій світовій війні.