9 червня 1935 року радянська влада ухвалила закон про введення смертної кари як покарання за незаконний перетин кордону. Втеча з Радянського Союзу оголошувалася «зрадою Батьківщині», а втікач автоматично ставав «ворогом народу». На його родичів також чекало покарання, включно із репресіями, які включали навіть ув’язнення. З того ж року смертна кара могла стати вироком підліткам від 12 років.
Для громадян СРСР примусова колективізація, Голодомор і політичні переслідування стали каталізатором пошуку будь-яких (в тому числі нелегальних) шляхів покинути країну. Масова еміграція притаманна всім соціалістичним державам, адже найбільш працездатний середній клас зазнає утисків, проте в Радянському Союзі виїзд за кордон часто означав буквально фізичний порятунок.
Запровадження смертної кари за втечу за кордон пояснювалося революційною необхідністю. Радянська влада презентувала СРСР як прогресивну країну майбутнього, як «державу нового типу», а відтак втеча означала спротив системі і зневіру у здатності Компартії будувати сприятливі для людей умови. Зважаючи на практику ув’язнення за нешанобливе ставлення до газети із портретами комуністичних лілерів, переслідування за втечу із соціалістичного «раю» було закономірним.
Кількість втікачів невідома, адже більшість охочих покинути СРСР робили це таємно. Проте наявність радикальних заходів з боку влади вказує на поширеність цього явища. Найпоширенішою схемою втечі була домовленість із контрабандистами. Вони знали лазівки та ділянки кордону, які охоронялися найменше, а також допомагали дістатися Німеччини, а звідки втікачі шукали шляхи, як дістатися Америки.
Люди, яким вдалося покинути СРСР, розкривали західному світу реалії соціалізму. Спочатку вони поширювали правду серед діаспорян, а потім долучалися до акцій протесту і намагалися привернути увагу західних урядів до масових злочинів комунізму. Як би це дивно не виглядало, але радянська влада дуже турбувалася про свій авторитет (адже від цього залежала популярність комуністичних рухів по світу), тому докладала зусилля, щоб заглушити голоси втікачів та не допустити поширення правди, особливо про Голодомор та масові страти.
Сучасна росія слідує традиціям Радянського Союзу. Хоча наразі кремль не застосовує всі «козирі» сталінізму, проте без воєнного стану з початком офіційного призову обмежує можливість покинути країну. За останній рік росію покинули найбільш успішні та незалежні громадяни. Хоча українцям переважно байдуже на російську діаспору, проте нерідко громадяни рф покидають свою Батьківщину, щоб долучитися до збройного протистояння кремлівському режиму, а це, звичайно, дуже позитивна тенденція.
