15 травня 1618 року Йоганн Кеплер сформулював третій закон руху планет

15 травня 2021 р. \ оновлено 22 лютого
Зображення: The great courses daily.

15 травня 1618 року німецький астроном Йоганн Кеплер сформував три основні закони руху планет. Він зробив революційний шлях у науковій традиції від магічно-алхімічної до раціонально-математичної концепції законів природи, застосувавши принципи фізики, яку тоді вважали галуззю натурфілософії, до астрономії (до нього це не практикувалося).

403 роки тому Кеплер, працюючи над виведенням принципів руху планет, остаточно сформулював третій закон. Він говорить, що квадрат періоду обертання планет навколо Сонця рівний півосі їх орбіти в кубі. Таким чином, Кеплер довів, що, попри різні орбіти, всі планети сонячної системи мають спільну константу.

Раніше вчений вивів ще два закони. Перший полягав у тому, що планети рухаються по еліпсах із Сонцем в одному фокусі; кругові та еліптичні орбіти мають однаковий період та фокус. Другий закон говорить, що якщо планета летить навколо Сонця однакові проміжки часу, то радіус-вектор утворить однакову площу (збереження моменту імпульсу). Виведення цих принципів суттєво вплинуло на розуміння людьми механізмів існування нашої сонячної системи.

Згадуючи великий внесок вченого в астрономію та фізику, не можна оминути мотиви його досліджень. Кеплер був лютеранином і багато часу присвятив вивченню теології, але саме астрономія стала для нього особливим шляхом пізнання Бога. Він захищав теорію Коперника про те, що планети обертаються навколо Сонця (геліоцентризм), а не Сонце навколо Землі. Вчений прагнув узгодити її зі Святим Письмом, доводячи, що теорія геоцентризму (Земля в центрі Всесвіту) не має біблійного обґрунтування.

Йоганн Кеплер ніколи не розділяв (а тим паче не протиставляв) науку і християнство. Протягом усього свого життя він був глибоко релігійною людиною. Всі його праці містять численні згадки про Бога, а сам він розглядав дослідження як виконання свого християнського обов’язку розуміти діла Божі. Кеплер бачив науку як метод пізнання Бога, особливо через дослідження фізики, астрономії та інших природничих наук.

Цей стимул «розгадування» Всесвіту супроводжував вченого все життя. Він говорив «Боже, я думаю про Твої думки слідом за Тобою», а також: «Природні закони доступні людському розуму; Бог хотів, щоб ми їх пізнавали, створивши нас за Його власним образом, щоб ми могли поділитися з Його власними думками» творення світу. Йоганн Кеплер був визначною фігурою в науковій спільноті XVII століття: астроном, філософ, математик і просто Божа людина, що шукає осмислення системи творення світу.