2 травня 1559 року Джон Нокс, головний реформатор Шотландії, повернувся після вигнання додому, щоб реформувати свою батьківщину

2 травня 2017 р. \ оновлено 22 лютого

2 травня 1559 року Джон Нокс, головний реформатор Шотландії і засновник шотландської пресвітеріанської церкви, повернувся після вигнання додому, щоб реформувати свою батьківщину.

Джон Нокс, народжений в 1513 році в Хадінгтоні, приєднався до протестантів в 1546 році, коли на багатті інквізиції був спалений його вчитель Джордж Уішарт. Він приєднався до повстання радикальних протестантів в замку Сент Ендрюз, ставши капеланом. Після захоплення замку французами був засланий на галери в 1549 році, де пробув до звільнення.

Після повернення в Англію при королі Едуардові VI, який сприяв протестантам, Нокс стає королівським капеланом. Однак після приходу до влади католички Марії Тюдор, він був змушений покинути країну і оселитися в самому центрі європейської Реформації, столиці кальвінізму швейцарській Женеві, де працював Жан Кальвін. Тут Нокс пише і видає “Трубний голос проти жахливого правління жінок “, де критикує Марію Тюдор і виступає проти зайняття керівних посад жінками.

Близьке знайомство з кальвінізмом ще більше зміцнило протестантську віру Нокса і, коли у 1559 році він повертається додому до Шотландії, починає створення пресвітеріанської церкви, де відсутня єпископальна влада, а управління церквою здійснюється радою пресвітерів.

Уже 11 травня після проповіді Джона Нокса в Перце із засудженням ідолопоклонництва католицької церкви і проти незаконного правління регента Шотландії Марії де Гіз вибухнуло повстання, яке переросло в боротьбу за незалежність від Франції і справжню протестантську реформацію всієї Шотландії.

Війна закінчилася перемогою та укладенням Единбурзького миру і виведенням іноземних військ з країни. Під впливом вчення Джона Нокса парламент в кінці 1560 року замість католицького богослужіння і обрядів оголосив про прийняття протестантського символу віри і “Книги дисципліни”, яка визначала порядок протестантського богослужіння.

Нокс почав написання «Історії Реформації”, однієї зі своїх найбільш впливових робіт. Щоправда, швидке повернення на шотландський трон Марії Стюарт перервало реформи Нокса на деякий час. В цей час він виробив теологічне обгрунтування права нації на повалення “законного” монарха, тобто теорію “народного суверенітету”.

Рятуючись від королівського переслідування, він вимушено виїжджає в Англію. Його прихильники пресвітеріани порівнювали взаємовідносини Джона Нокса і королеви Марії з протистоянням старозавітного пророка Іллі з царицею Єзавель.

Після повернення додому Нокс продовжував виконувати функції священика і багатьма сприймався як пророк, вражаючи сучасників своєю твердістю і відмовою від будь-яких компромісів зі своєю совістю.

Хоча пресвітеріанська церква остаточно оформилася в Шотландії вже після смерті Джона Нокса, однак саме його вважають її батьком-засновником.